Преамбула: Під час розгляду звернень було встановлено, що актуальною є ситуація, коли суб’єкту господарювання, що належать до державної та комунальної власності, видано державний акт на право постійного користування землею та у його власності перебуває нерухоме майно на відповідній земельній ділянці. В подальшому за договором купівлі-продажу передано право власності на будівлі або споруди, які розташовані на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні, декільком особам, а інша частина нерухомого майна залишилася у власності суб’єкта господарювання, що належать до державної та комунальної власності.

Тому, виникає питання щодо оформлення прав на земельні ділянки, що залишилася у постійному користуванні на підставі державного акта на право постійного користування землею у суб’єкта господарювання та за особами, яким за договорами купівлі-продажу передано право власності на будівлі або споруди.

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників регулюються  Цивільним кодексом України.

Відповідно до частини 3 статті 334 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ст. 3 Земельного кодексу України).

Право постійного користування земельною ділянкою – це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України).

Згідно норм статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За нормою статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об’єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об’єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Пунктом «е» частини першої статті 141 Земельного кодексу України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою, у тому числі, є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Отже, перехід права власності на нерухоме майно – є підставою припинення, у тому числі – права постійного користування земельною ділянкою.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України № 6-2225цс16 від 12.10.2016.

Крім того, згідно правового висновку, який міститься у постанові Верховного Суду України № 908/27/18 від 15.01.2019, аналогічно перехід права власності на нерухоме майно – є підставою припинення, у тому числі – права оренди земельною ділянкою.

Наведена правова позиція, також, викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 915/672/17, від 17.04.2018 у справі № 922/2883/17, від 30.05.2018 у справі № 908/1990/17, від 05.06.2018 у справі № 920/717/17, від 05.09.2018 у справі № 904/9027/17, від 04.10.2018 у справі № 904/326/18.

Після передачі нерухомого майна за договором купівлі-продажу суб’єкт господарювання, що належать до державної чи комунальної власності, вносить відомості до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, на якій розташовані об’єкти нерухомого майна, які належать йому на праві власності, по фактичному землекористуванню.

А особи, які придбали нерухоме майно, що розташовано на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні, відповідно до частини 5 статті 79¹ Земельного кодексу України формують земельні ділянки за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Оформлення права користування на умовах оренди земельної ділянки за особами, які за договором купівлі-продажу набули право власності на будівлі або споруди, можливо відповідно до норм частини 3 статті 124 Земельного кодексу України в порядку, визначеному статтею 123 Земельного кодексу України.