Помилки землевпорядних організацій – це, за статистикою, найбільш поширена причина, чому громадянам відмовляють у реєстрації ділянки. 12% із 200 тисяч поданих з 1 січня 2013 року на реєстрацію документів отримали відмови саме з цієї причини. Щодо власника, який реєструє ділянку, це, поза сумнівом, несправедливо: він платить гроші землевпорядникам, отримує продукт, коректність якого перевірити не може через брак спеціальних знань, а після всього ще й повинен щонайменше двічі ходити до органів земельних ресурсів – аж поки пощастить принести коректні землевпорядні дані. Не справедливо це й щодо кадастрового реєстратора, який отримує на свою адресу порцію негативних емоцій.
Третій – не зайвий, але непомітний
Значно гальмують реєстрацію помилки в технічній документації, яку виготовляють землевпорядні організації, кажуть реєстратори.
«Усі чомусь забувають про такий суб’єкт ринку, який виконує землевпорядні роботи. Це не громадянин і не орган земельних ресурсів. І що відбувається? Землевпорядник дає людині звіт – вона там нічого не розуміє. Ви приносите це на реєстрацію, а вам кажуть: тут помилка. Ви повертаєтеся до землевпорядників – вам кажуть: там все правильно, просто в земресурсах від вас хочуть гроші. Ви повертаєтеся знов. І так далі», – каже генеральний директор Центру Державного земельного кадастру Андрій Тарнопольський.
Якість робіт ліцензіата – важлива річ, яка вислизає з поля зору як громадян, так і громадських організацій, які захищають їх права. Бо реєстрація – це результуюча робота не лише органів земельних ресурсів, а й усіх інших організацій, які беруть участь у цьому процесі.
Ярослав Соломченко, кадастровий реєстратор, каже: «Якщо все правильно складено, перевіряти мало що по суті доводиться, тож вимагає небагато часу. А якщо є якісь помилки – виходить, в цій документації ти повинен передивитися все. Ліцензіати не повністю читають законодавство і виконують його».
А це – час, а це – черга.
Чому раніше було «простіше»
Раніше працівники земельних органів перевіряли землевпорядну документацію «вручну». Вони могли або помилитися, або заплющити очі на те, що там є не всі дані або не всі вони коректні. Різниця між минулим і нинішнім роком у тому, що система перевірки – автоматизована. Найменші помилки в поданій документації система відловлює й відображає І всі протоколи електронна система формує автоматично. Це – гарантія неупередженості. Бо з системою, на відміну від людини, неможливо домовитися.
Найбільш поширена проблема – що електронний файл, який подає заявник, не відповідає паперовим даним (а саме паперовий документ є основним за законодавством). Часто неточності трапляються з координатами, кажуть фахівці. Це критична помилка, яка не дозволяє продовжити реєстрацію ділянки.
Як інший приклад приклад наводять помилку в інформації про склад угідь. В одній частині документа вказують, що це рілля, в іншій – що це сади. А ще – неточні координати ділянки, переплутані сусіди. Це, зазначають реєстратори, говорить про те, що організації несумлінно ставляться до своїх обов’язків. На жаль, людині буде відмовлено. Тож громадянам доводиться повертатися до землевпорядників, аби ті усе виправили.
«Невизначена система координат – це саме те, через що у нас при розміщенні ділянок в кадастрі були накладки великих масивів. Якщо не визначена зона – масив потрапляє зовсім не туди, куди треба – в іншу область або й країну, пояснює реєстратор. – «Я показую заявникам помилки, щоб вони бачили і не допускали в подальшому, а вони питають: ви що, перевіряєте кожен обмінний файл от так дотошно? Ну звичайно, а як інакше».
Реєстратор не набирає нічого руками – усе береться з обмінного файлу: назва, код, адреса; єдине місце, де реєстратор може щось дописати, – це якщо приходить довірена особа, він заповнює заяву від імені тієї довіреної особи, яка прийшла.
Помилки в землевпорядній документації – це також і головна причина того, що середній час реєстрації ділянки становить не, скажімо, 6 хвилин, а 23, а в гіршому випадку людині доведеться прийти ще раз, а то й не один.
У цій не дуже хорошій ситуації є й хороша новина. Раніше, аби задокументувати помилку в поданих документах, протокол формували ледь не тиждень. Нині сама система аналізує і видає висновок автоматично. Ходити по колах не потрібно. Хоча повернутися до землевпорядної організації, яка виготовляла вам ці документи, все ж потрібно.
Що варто знати
Обмінний файл містить дані про про межі земельної ділянки, площу, призначення, право на набуття цієї земельної ділянки, про власника землі, про виконавця робіт із землеустрою тощо. Нефахівець побачить лише набір символів. Автоматизована система зчитує їх. Якщо в обмінному файлі є помилки, система складає протокол про них. Але не дозволяє далі реєструвати земельну ділянку. І це рішення не залежить від кадастрового реєстратора. «Рішення» системи залежить від якості виконаних землевпорядною організацією робіт. Тому вони на основі протоколу автоматизованої системи про помилки, зобов’язані їх виправити. Причому гроші за виправлення власних помилок брати землевпорядники не мають права.
Якщо ж землевпорядники відмовляються виправити помилки в обмінному файлі або вимагають за це гроші, заявник може написати скаргу до Держземагентства та кваліфікаційної комісії при ньому. За фактами, викладеними у заяві-скарзі, будуть проведені перевірки. І за неякісну роботу землевпоряднику, який цих помилок припустився, можуть скасувати кваліфікаційний сертифікат (відновити його можна – але не раніше як через 2 роки й за умови здачі кваліфікаційного «екзамену»).
Слід зазначити, що раніше траплялися ситуації, коли землевпорядна організація приймала замовлення, брала гроші – і зникала. А потім ті ж люди організовували нову фірму – під іншою назвою. І їм було байдуже, що ліцензію попередньої фірми скасовано. Адже їх особиста репутація від цього не потерпала.
Нині запроваджені персональні сертифікати для землевпорядників, тобто видаються не на організацію, а на спеціаліста. Який і повинен дбати про свою власну професійну репутацію.
Звичайно, краще не потрапляти в клієнти до фахівців та організацій, які за ваші ж гроші можуть видати вам неякісну землевпорядну документацію, яку не пропустить автоматизована система кадастру.
Тому сам замовник має поставитися дуже відповідально до вибору тих, кого він винаймає для проведення землевпорядних робіт. По-перше – дізнатися, чи мають фахівці сертифікати; по-друге – перевірити їх репутацію: поспілкуватися з їхніми попередніми замовниками й розпитати, чи задоволені ті якістю роботи.
Для того, аби землевпорядники більше уваги приділяли власній репутації, не виключено, що найближчим часом на сайті Держземагентства (www.land.gov.ua) в розділі з інформацією про ліцензіатів буде запроваджено можливість залишати відгуки про їх роботу.
Матеріал підготовлено
в рамках інформаційної кампанії
проекту Світового банку “Видача державних актів
на право власності на землю в сільській місцевості
та розвиток системи кадастру”
