Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них (стаття 78 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

а) для ведення фермерського господарства – в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;
б) для ведення особистого селянського господарства – не більше 2,0 гектара;
в) для ведення садівництва – не більше 0,12 гектара;
г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах – не більше 0,25 гектара, в селищах – не більше 0,15 гектара, в містах – не більше 0,10 гектара;
ґ) для індивідуального дачного будівництва – не більше 0,10 гектара;
д) для будівництва індивідуальних гаражів – не більше 0,01 гектара.
Звертаємо увагу на те, що згідно із частиною 4 статті 116 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених Земельним кодексом України, проводиться один раз по кожному виду використання.

Але є виключення з цього правила…
Так, сьомою частиною статті 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» передбачено, що громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства.

Звертаємо Вашу увагу на те, що зазначена норма розповсюджується на випадок отримання громадянином у власність земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства відповідно до норм статті 56 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року).
На підтвердження цього у громадянина України повинен бути державний акт на право приватної власності на землю, в якому зазначене цільове призначення земельної ділянки «для ведення особистого підсобного господарства».

У разі, якщо в державному акті зазначене цільове призначення земельної ділянки – «для ведення особистого селянського господарства», то норма статті 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» на такий випадок не розповсюджується. В такій ситуації громадянин використав своє право на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.